Стародавні люди теж уміли малювати, і малювали часто. От тільки паперу у них не було, отож малювали вони на стінах печер. У печерах Франції й Іспанії відкрито справжні «картинні галереї» кам’яного віку.
Уявіть, що ми з вами спускаємося в печеру. Глибокий морок, непорушна тиша панує тут. А тим часом печера живе, живе таємничим життям. Давайте піднімемо ліхтарі, і ми побачимо уздовж опуклих гранітних стін намальованих тварин, що ведуть якийсь нескінченний загадковий танок.
Ось перед нами чотири красені олені з могутніми рогами-гілками перепливають річку, витягнувши шиї та косо позираючи на нас вологими очима. За ними видніються величні буйволиці з маленькими телятами, присадкуваті дикі коні з гривами, що розвіваються за вітром, похмурі бізони й гігантські дикі бики з довгими рогами, кінці яких губляться в мороці під стелею. І всі ці звірі рухаються, біжать, падають, пливуть, б’ються один з одним, вбивають і гинуть.
«Рикаючий зубр» цілком поглинає нашу увагу – його паща роззявлена, голова висунута вперед, очі скажено витріщені, грива наїжилася, ніби колючий дріт, а спина вигнута дугою. Можливо, це перше в світі зображення люті. А поряд – «мирний зубр» із задертою головою, він ніби збирається зірвати листочок з гілки.
На стіні можна побачити і дуже дивні зображення. Ніби якийсь чаклунський зоопарк. Самка північного оленя з передніми ногами могутнього зубра! Перед нею гібрид з ногами людини, з хвостом і рогатою головою – він пританцьовує і грає на музичному інструменті, схожому на флейту.
Але найбільш дивна фігура ніби охороняє своє химерне стадо. Зі стіни в танцювальному русі дивиться на нас незрозуміла істота: напіволень, напівлюдина. На голові роги, на підборідді борода, гіпнотичні очі сича, вовчі вуха, передні лапи ведмедя і людські ноги. Вона ніби дивується неочікуваним відвідувачам, але не збирається відкривати нам прадавню таємницю. Не дивно, що вчені називають це зображення то «повелителем звірів», то «чаклуном», то «шаманом».
Але ж на цьому загадки не закінчуються. Перед нами ціла сцена, яку вчені називають «Птахоголова людина». Придивіться до зображення. На спині лежить чоловічок, тулуб якого нагадує стручок, з руками і ногами у вигляді паличок. На обох руках у нього лише по чотири пальці. Голова із дзьобом відкинута назад. Біля нього кілька дивних речей: жердина, увінчана птахом, і грізне ратище із вищербленим наконечником, приставлене до величезного, смертельно пораненого зубра. Смух у нього став дибом, з черева вивалюються кільця кишок. А дещо збоку СТОЇТЬ, задерши хвіст, загадковий носоріг, ніби усе це його не стосується.
Первісні мисливці перед полюванням кидали ратище у зображення того звіра, на якого збирались полювати. Вони вірили, що такий обряд зробить їх полювання успішним.
Навколо зображення плямистого коня – відбитки рук людини. Вчені вважають, що плями – це цілі, у які мисливці кидали списи перед полюванням. А що ж можуть означати відбитки рук навколо коня? До речі, часто подібні відбитки знаходили на стіні поряд із входом у печеру.
Стародавні люди вважали, що коли носити при собі частинки звіра (наприклад, намисто з ікол барса), то набуваєш його сили, витривалості, безстрашності. Розгляньте зображення «Володар звірів». Як ви думаєте, які якості він одержав завдяки очам сича; рогам лося; вовчим вухам; переднім лапам ведмедя; ногам людини? Чому його називали «володарем звірів»? А чому «чаклуном»?
