Князі Київської Русі

Князі Київської Русі були ключовими фігурами в історії ранньосередньовічної Східної Європи. Вони здійснювали управління величезною територією, яка поєднувала численні слов'янські та неслов'янські народи, та відіграли вирішальну роль у формуванні руської державності.

Аскольд і Дір (середина IX ст.)

Аскольд і Дір є одними з найбільш загадкових постатей в історії Київської Русі. За літописами, вони були не тільки нащадками легендарного Кия, але й останніми представниками київської місцевої династії. Їх правління характеризувалося спробами зміцнення влади в Києві та навколишніх землях. Проте їхнє убивство князем Олегом, який прибув з півночі, поклало кінець їхньому домінуванню та відкрило шлях для об'єднання під владою варягів.

Олег (882–912 рр.)

Олег, відомий як "віщий", був родичем варяга Рюрика та важливою фігурою у злитті Київської та Новгородської земель. Він успадкував владу у Новгороді та розширив свою владу на Київ, ставши засновником державності, яка пізніше отримала назву Київська Русь. Його правління було відзначене воєнними походами та дипломатичними здобутками, зокрема, приєднанням нових земель до свого володіння.

Ігор (912–945 рр.)

Ігор, син Рюрика, продовжив політику Олега, активно беручи участь у військових кампаніях для зміцнення та розширення кордонів Київської Русі. Його правління було ознаменоване війнами з древлянами, уличами, а також першим зіткненням з печенігами. Його смерть від рук древлян спричинила серйозну кризу, яка вплинула на подальшу політику Київської Русі.

Ольга (945–972 рр.)

Дружина Ігоря. Фактично стала Великою княгинею при малолітньому синові Святославі. По-мстилася за смерть чоловіка, жорстоко покаравши древлян. Прийняла християнство.

Святослав (957–972 рр.)

Розгромив Хозарський каганат, Волзьку Бул-гарію. Запровадив традицію призначати своїх синів правити в інші міста. 972 р., повертаючись із закордонного походу, загинув на Дніпрових порогах.

Володимир Великий (пр. 980–1015 рр.)

У результаті боротьби з братами захопив київський престол. Зміцнив південно-західні кордони Русі, побудувавши міста для захисту від печенігів. Зробив християнство державною релігією. Узяв за дружину візантійську царівну Анну.

1015 р. після смерті Володимира серед його синів розгорнулася війна за київський престол. Перемогу в ній здобув Ярослав, який князював у Новгороді.

Ярослав Мудрий (1019–1054 рр.)

Ввів перший руський кодекс законів – «Руську правду». Розгромив печенігів. За його князювання будувалися храми, бібліотеки, засновувалися монастирі. 1051 р., усупереч звичаю, замість запрошення митрополита з Візантії обрав главою руської церкви відомого вітчизняного церковного діяча та письменника Іларіона. Дочка князя Анна стала королевою Франції. За Ярослава Мудрого Київська Русь досягла розквіту своєї могутності.

Після смерті Ярослава країною по черзі правили його діти Ізяслав, Святослав, Всеволод, та внуки Святополк Ізяславович і Володимир Всеволодович Мономах.

Володимир Мономах (1113–1125 рр.)

Посів київський престол, придушивши народне повстання. У роки його правління ситуація в країні стабілізувалася. Було розроблено юридичні доповнення до кодексу «Руська правда» під назвою «Устав». Володимир Мономах був талановитим полководцем. Здійснив 85 успішних походів. Зупинив навалу половців, які прийшли після розгрому печенігів.

Матір'ю князя Володимира була грецька принцеса Анна Мономах. Саме її прізвище він і додав до свого імені. За молодих років князь довго жив за кордоном – у Польщі, Чехії, Візантії, тому добре володів іноземними мовами, був високоосвіченою людиною. Своїм нащадкам він залишив цікаву книгу – «Повчання Мономаха дітям» Якоюсь мірою вона автобіографічна. У ній Володимир, звертаючись до своїх синів, радив їм: «А над усе не забувайте убогих... і не давайте сильним погубити людину... Також і бідного смерда, і вбогу вдовицю не давав я сильним обидити».

Мстислав (1125–1132 рр.)

Продовжував політику свого батька Володимира Мономаха. Учасник княжих з’їздів і походів проти половців. Організував оборону Русі від західних сусідів. Зміцнив авторитет Великого князя.

Після смерті Мстислава Київська Русь остаточно розпалася на окремі князівства.