2300 років тому в малоазійському грецькому місті Галікарнас був цар Мавсол. Перед смертю він вирішив спорудити собі храм-усипальницю. Для цього цар найняв найкращих архітекторів і скульпторів того часу.
Архітектори Піфей та Сатир запропонували дуже оригінальне вирішення. Вони ніби розпиляли єгипетську піраміду упоперек, підняли верхню частину і вмонтували між нею і основою біломармуровий грецький храм з колонами. Прекрасні статуї рикаючих левів і вершників, що несуться з чотирьох сторін, прикрашали ступінчасте підніжжя цієї дивовижної споруди. Вище, там, де починалася основа храму, його обрамляв широкий, зроблений з напівпрозорого мармуру скульптурний пояс — фриз із зображеннями боїв, полювань і спортивних змагань. За колонами, в центрі храму, стояли дві людські фігури — триметрова статуя самого Мавсола і дещо менша — його дружини — Артемісії. А на вершині — на висоті 13-поверхового будинку — четверо коней несли ніким не керовану колісницю. Ця квадрига без колісничного символізувала смерть царя...
За ім’ям Мавсола його усипальниця і була названа «мавзолеєм».
У XV столітті нашої ери християнські лицарі-хрестоносці, що захопили Галікарнас, зруйнували і місто, і мавзолей. Із здобутого у такий спосіб каміння вони звели військову фортецю... Кілька уламків статуй, кінська голова від квадриги та окремі плити безцінного фриза — ось майже і все, що вдалося знайти археологам серед напіврозвалених стін цієї фортеці та розшукати на сміттєвому звалищі. Та головне — це рештки двох центральних статуй. Статую Мавсола, створену Піфеєм, зібрали з уламків майже повністю, але без рук. Від статуї Артемісії, створеної Скопасом, знайшли лише голову. Ніс відбитий, губи відколоті... І все ж це обличчя прекрасне!..
Галікарнаські археологічні знахідки можна бачити в Британському музеї в Лондоні.
