Зводити піраміди єгипетські фараони почали 4700 років тому. Засновником їх — розрахував на папірусі і розробив технологію — є великий математик і архітектор жрець Імхотеп. Фараон Джосер був так задоволений своєю майбутньою усипальницею, що наказав встановити статую Імхотепа в храмі по сусідству. Уламки цієї статуї знайдені археологами.
Найвеличніша з усіх єгипетських пірамід — піраміда Хеопса — фараона, який царював дещо пізніше Джосера. Кожна з чотирьох сторін її квадратної основи завдовжки близько чверті кілометра. Висота дорівнює п’ятидесятиповерховому хмарочосу — 147 метрів. Щоб звести таку махину, будівельникам знадобилося 2 300 000 кам’яних блоків вагою по дві тонни кожний!..
А в той час ніяких транспортних і піднімальних засобів, окрім катка, полоззя, блока і важелів, ще не було. Видобуток і обробка кам’яної брили здійснювались таким самим кам’яним знаряддям! Як?
Каменоломні розташовувались на правому березі Ніла. Щоб відколоти брилу потрібної величини і форми, за її контурами в скелі прорубувалися жолоби. У них видовбувались глибокі гнізда, куди заганяли дерев’яні клини. Клини поливали водою. Дерево розбухало і розривало камінь. Відірвану від скелі брилу обтесували і шліфували до блиску. Так одержували блоки. Через Ніл їх перевозили на човнах.
На другому березі починалася багатокілометрова, вимощена кам’яними плитами дорога, що вела до оазису в Гізу. По цій дорозі блоки тягли на дерев’яних полоззях, у які впрягались раби.
Із зведенням піраміди блоки треба було піднімати все вище і вище. Це завдання вирішували теж. Піраміду будували сходинками. Готова сходинка засипалась піском так, що від її початку до кінця виходив довгий пологий схил. По ньому і стягували брили для наступної сходинки. І так до самого верху.
Облицьовували піраміду гранітними плитами. їх викладували зверху вниз, поступово скидаючи пісок.
Піраміду Хеопсу побудували за 20 років. Кожні три місяці мінялося 100 000 рабів. Сила-силенна людей масами гинули від непосильної праці, хвороб і спеки, калічились на смерть.
Коли помирав фараон, його бальзамували і ховали всередині піраміди в глибині спеціальної камери. До неї вів довгий вузький тунель з багатьма хибними відгалуженнями, що закінчувалися тупиками. Фараона ховали із золотою маскою на обличчі, у дорогоцінних прикрасах, у золотому саркофазі. Уся кімната до стелі заповнювалась дорогоцінною зброєю, витворами мистецтва, золотим і срібним посудом. Вхід замуровували так, що він уже не відрізнявся від інших тупиків. Рабів-будівельників, які змогли б його знайти, безжалісно вбивали. Зовнішній вхід у тунель закладували блоками і облицьовували такими ж плитами, як і решту поверхні. Від нього не залишалось і сліду. Жерці накладали на піраміду страшне закляття, яке мало накликати смерть на кожного, хто до неї наблизиться.
Проте вправні грабіжники пірамід все одно обчищали їх одну за одною. Є підозра, що на чолі цієї смертельно небезпечної, але неймовірно прибуткової справи стояв дехто з жерців і найбільш високопоставлених чиновників.
Єгипетське царство проіснувало найдовше з усіх держав на світі — понад три тисячі років. За цей час померло кілька сотень фараонів. Але лише одним-одна гробниця дійшла до нас не пограбованою. 33 століття в оточенні казкових скарбів пролежала в своєму золотому саркофазі мумія фараона Тутанхамона, чекаючи зустрічі з нащадками. У 1922 році англійський археолог Говард Картер розшукав цю гробницю. Не в піраміді, а в затаєному під землею схроні.
