Старогрецькі торгові міста-держави на побережжі Малої Азії були надзвичайно багатими. Своє багатство вони прагнули демонструвати зведенням величезних храмів. У цьому вони змагалися. Але коли якесь місто починало спорудження особливо прекрасного храму, всі інші допомагали.
У цих храмах не лише молилися і здійснювали жертвоприношення. У них збиралися, як у клубах. На їх сходинках учені і філософи вели бесіди зі своїми учнями. Під їх колонами шукали притулку втікачі-раби і злочинці — ніхто не міг зачіпати того, хто віддавав себе під захист божества. У храмах зберігалися видатні твори живопису і скульптури. Храмові жерці приймали на зберігання золото і срібло і під проценти видавали позики... Таким чином, ці храми були своєрідними музеями і банками.
Усе це стосується і знаменитого храму Артеміди — богині лісів і полювання, заступниці малоазійського міста Ефеса. Будівництво його розпочалося в VI столітті до нашої ери. Критський архітектор Хейрократ спеціально переселився в Ефес заради цієї справи. Після смерті Хейрократа будівництво продовжив його син — Метаген, а закінчували вже зовсім чужі. І в цьому нема нічого дивного — адже храм будувався 120 років. Про те, який він був, можна судити хоч би з того, що покрівля його спиралася на 127 струнких, схожих на стовбури корабельних сосен, колон, вирізьблених із сніжно-білого мармуру. Висота їх досягала вісімнадцяти метрів...
Храм Артеміди Ефеської по праву ввійшов до списку семи чудес світу. Але ж це не все... У 356 році до нашої ери з ним сталася страшна подія...
Людину, яка його спалила, звали Геростратом. Потворне марнославство все життя володіло цим негідником. Ось він і вирішив спалити храм Артеміди, щоб про нього заговорили. Він так і сказав на суді, жалюгідний заздрісник!..
Випадок цей одночасно повчальний. Він наочно показує, які небезпечні різні пихаті людці зі своїми непомірними претензіями...
Герострата, звичайно, стратили. А храм відбудували. Він був прекрасніший колишнього. Уся Стародавня Греція збирала на це кошти...
Ні перси, ні Александр Македонський, ні стародавні римляни, воєнні шляхи яких проходили через Ефес, не завдали шкоди храмові.
Навіть варвари-готи, коли вдерлися в Малу Азію, не зіпсували храму, а лише пограбували скарби, що там зберігалися. І все ж на початку нашої ери він був зруйнований. Зробили це християнські фанатики.
