Люди, які знайшли притулок у кам'яних човнових сараях під час виверження вулкана Везувій, помирали набагато повільніше за тих, хто не сховався, прийнявши найжахливішу і болісну смерть.
Під час виверження Везувію в 79 році нашої ери вибух не вбив одразу всіх у Геркуланумі – морському форпості Помпеї. Люди встигли сховатися в кам'яних сараях для човнів, де на них чекала болісна смерть: вони запікалися і задихалися протягом тривалого часу. Про це вказують результати останніх досліджень.
Насамперед вважалося, що всі, хто втік від легендарного виверження, були миттєво спалені хвилею розпечених вулканічних газів та гарячого попелу, що накрила місто. Але проведений нещодавно аналіз останків, знайдених у Геркуланумі, спростовує цю теорію і розповідає про більш повільну і жахливу смерть тих, хто врятувався від ударної хвилі.
Дослідники вивчили структуру кісток та рівень колагену в них у 152 осіб, виявлених у човнових сараях. Вчені виявили більше колагену, ніж очікували, а отже жертви не просто згоріли у спеці Везувію. Структура їх ребер дозволяє припустити, що втікачі піддавалися впливу нижчих температур, ніж ті, які були у момент виверження на вулицях міста. За оцінками, температура вибухової хвилі становила до 480°С.
Результати досліджень малюють жахливу картину: жителі Геркуланума сховалися тільки для того, щоб запектися живцем, задихаючись токсичним вулканічним газом. Притулок виявився тортурною камерою, з якої ніхто не зміг вийти, робить висновок автор дослідження антрополог Тім Томпсон з Університету Тіссайда в Мідлсбро (Англія). Здебільшого у човнових сараях ховалися жінки та діти. Чоловіків було знайдено на узбережжі поряд, де вони спускали на воду човни, щоб спливти з вогняного пекла
