Зовнішня та внутрішня політика Івана Мазепи на Лівобережжі України

Іван Мазепа (близько 1640–1709) – гетьман Лівобережної України в 1687–1708 pp. Ідеал суспільно-політичного устрою вбачав у Речі Посполитій. Піклувався про розвиток науки, освіти та культури. У жовтні 1708 р. перейшов на бік шведського короля Карла XII. Укладена ним україно-шведська угода передбачала відновлення державної незалежності Гетьманщини в союзі зі Швецією. Після поразки в Полтавській битві в 1709 р. відступив разом зі шведами в турецькі володіння (місто Бендери). Провал планів гетьмана спричинив його хворобу та смерть.

Зовнішня політика гетьмана І. Мазепи (1687–1708)

Незважаючи на заборону, підтримував дипломатичні зносини з багатьма європейськими монархами, приймав у Батурині іноземних послів.

Відновив торговельні зв’язки Гетьманщини з іншими країнами (Річ Посполита, Пруссія, Швеція, Кримське ханство, Туреччина), перервані за часів Руїни.

• 1705 р. Установив таємні зв’язки з польським королем С. Ліщинським, а пізніше зі шведським королем Карлом XII.
• 1708 р. Уклав україно-шведську антиросійську угоду про воєнний союз та україно-польську угоду про входження Гетьманщини у формі «князівства Руського» до складу Речі Посполитої як третього суб’єкта.
• 1709 р. Уклав новий україно-шведський договір про створення незалежної Української держави в союзі зі Швецією.

Внутрішня політика гетьмана І. Мазепи

Соціально-економічна політика

• Прагнув створити в Україні станову державу західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою. Ідеал державного устрою вбачав у Речі Посполитій.
• Сприяв формуванню аристократичної верхівки українського суспільства з козацької старшини, наділяючи її значними землеволодіннями, новими правами і привілеями.
• Надав охоронні грамоти містам, підтвердив спеціальним універсалом права Київської митрополії та окремих монастирів.
• Узаконив універсалом від 28 листопада 1701 р. панщину для селян у розмірі двох днів на тиждень. Силою придушував селянські протести.
• Намагався за допомогою зв’язків із царем і московськими можновладцями зберегти права і привілеї Гетьманщини.
• Уважав за доцільне дотримуватися курсу показного вірнопідданства Москві, що спричинило великі людські втрати, виснаження економіки Гетьманщини і зростання невдоволення населення.
• Політичні та організаційні прорахунки гетьмана позбавили його опори серед козаків і селянства в критичний період боротьби за майбутнє України і прирекли її на поразку.

Культурно-просвітницька політика

• Постійно опікувався станом освіти, науки, мистецтва і релігії.
• Домігся від царської влади надання Києво-Могилянській колегії статусу академії.
• Зажив слави опікуна і захисника православної церкви. Надавав великі кошти на будівництво і відновлення церков і монастирів.
• Видав власним коштом Євангеліє арабською мовою. Подарував коштовну срібну чашу церкві Святого Гробу Господнього в Єрусалимі. Обдарував чимало українських церков іконами, книгами, дзвонами і цінними речами.
• Покровительствував літературі. Підтримував творчість І. Максимовича, Ф. Прокоповича, Д. Туптала, Є. Яворського. Автор низки віршів: «Дума», «Пісня», «Псальми» та ін. Направляв навчатися за кордон дітей козацької старшини.