Коливо (канун, сита) – поминальна страва, різновид куті. Пшеницю (на Лівобережжі частіше ячмінне недроблене зерно) варили, охолоджували, поливали медовою ситою або слабким цукровим сиропом. На півночі та подекуди на Полтавщині замість крупів брали печений білий хліб, булки, бублики, печиво, кришили в миску й поливали ситою або солодкою водою. Це й було коливо.
Воно і досі є обов’язковою ритуальною стравою майже на всій території України. З нього починають поминальний обід після поховання, на дев’ять і сорок днів, а також на роковини по смерті. Взявши три ложки колива, усі присутні ніби згуртовуються у цьому світі та забезпечуються майбутнім у своєму потомстві (його символізує зерно – хліб).
