Причини і передумови
- Зниження конкурентоспроможності англійських товарів на світовому ринку внаслідок фінансової реформи та відновлення золотого стандарту фунта стерлінга в 1925 р;
- Бажання промисловців і підприємців зменшити собівартість продукції, накладні витрати за рахунок робітників (зниження заробітної плати, подовження робочого дня).
Перебіг подій: улітку 1925 р. власники шахт поставили ультимативні вимоги гірникам: погодитися на зниження зарплати і збільшення робочого дня, погрожуючи в разі відмови закриттям підприємств і звільненням усіх працюючих (локаутом). Федерація гірників відповіла відмовою. Її підтримали профспілки залізничників, транспортників і машинобудівників. Перед об’єднаним фронтом робітників вуглепромисловцям довелося відступити. Уряд зобов’язався протягом дев’яти місяців виплачувати власникам шахт субсидію для забезпечення попереднього рівня заробітної плати гірників. День, коли робітники зірвали локаут, дістав назву «червона п’ятниця».
Основні події: після закінчення дев’ятимісячного терміну власники шахт оголосили локаут, оскільки гірники знову відхилили їхні вимоги. Уряд увів у країні надзвичайний стан. Рішучість робітників вести боротьбу змусила Генеральну раду (керівний орган профспілки) оголосити загальний страйк, який відбувся 4–12 травня 1926 р. Кількість учасників (разом із родинами) становила близько 18 млн осіб, тобто понад 40% усього населення країни. Робітники виявили високий ентузіазм, стійкість і самовідданість. Повсюди створювалися страйкові комітети і ради з координації дій.
Наслідки і результати
- Розмах страйку налякав лідерів профспілок, і вони відмовилися підтримувати страйкуючих. Гірники продовжили страйкувати наодинці й зазнали поразки (грудень 1926 р.);
- Скорочення заробітної плати гірників. Подовження робочого дня;
- Прийняття закону про трудові конфлікти (1927 р.), який забороняв загальні страйки й обмежував права профспілок під час страйків.
