Продовжив і зміцнив започатковану Б. Хмельницьким ідею української козацької державності, а відтак підніс прапор боротьби за незалежність Гетьманщини.
Учинок І. Мазепи надихав нові покоління борців за національне визволення українського народу. Із «мазепинством» російський царизм боровся упродовж двох століть після смерті гетьмана.
Надавав перевагу верхівковим методам боротьби, сподіваючись досягти визволення України насамперед через таємні переговори й угоди з європейськими монархами. Розраховував підняти народ на боротьбу, спираючись на власний авторитет і купку соратників-змовників.
На політичні рішення і дії І. Мазепи, крім зовнішніх обставин, певний відбиток накладали особисте честолюбство, амбітність, прагнення влади, матеріальні інтереси.
Внутрішньополітичні прорахунки не дали змоги І. Мазепі об’єднати українське суспільство, а жорстка протидія зовнішніх сил остаточно зруйнувала плани гетьмана.
Підтримка І. Мазепою козацької старшини сприяла перетворенню її на політичну еліту, що протягом наступних десятиліть чинила опір послідовній політиці царизму щодо обмеження суверенітету Гетьманщини.
Культурно-просвітницька діяльність І. Мазепи сприяла формуванню інтелектуальної еліти Гетьманщини.
Гетьман І. Мазепа та його доба мали визначальний вплив на подальший розвиток українського національно-визвольного руху, державницькі традиції українського народу і формування його національної культури.