Названо хвороби, які викошували жителів Європи в раннє Середньовіччя.
Команда німецьких вчених під керівництвом Кільського університету виявила на південному заході Німеччини поховання сільської громади раннього Середньовіччя, буквально змученої хворобами. Як мінімум третина людей, похованих на стародавньому цвинтарі понад тисячу років тому, страждали від інфекційних захворювань, як натуральна віспа, проказа, гепатит В та парвовірус В19. Причому деякі – від кількох одразу.
Молекулярні біологи та палеоархеологи досліджували останки 70 осіб із общинного цвинтаря на території сучасного міста Лауххайма-Міттельхофена. Всі вони були поховані в період Меровінгів – з V до VIII ст.
Генетики проаналізували давню ДНК зі скелетів, зокрема з коріння зубів. Результати показали: понад 30% померлих мали хоча б одне захворювання з перелічених, семеро були носіями одразу двох інфекцій, і один хлопчик – одразу трьох.
«Лише деякі хвороби залишають чіткі сліди на кістках. Коріння зубів добре забезпечувалося кров'ю протягом життя, тому патогени, які ми знаходимо в них, ймовірно, циркулювали в кровотоку», – Бен Краузе-К'єра, біохімік та археолог з Кільського університету. – Кісткам же потрібен певний час, щоб змінитись у відповідь на інфекцію. Така ситуація, наприклад, із проказою, що відносно повільно прогресує захворюванням».
Серед поховань громади вчені виділяють останки хлопчика-підлітка, який страждав на гепатит В, парвовірус В19 і прокази. При цьому бактерія M. Leprae, що викликає проказу, ще не була поширена на північ від Альп ні в VII, ні в VIII столітті.
Тому експерти припускають, що в цих регіонах збудник розвивався, а потім рушив на північ, де сталися пізніші пандемії. І сподіваються дізнатися щось нове з німецьких зразків про походження патогену.
Також з'ясувалося, що тодішня віспа відрізняється від типової віспи сучасності. І неясно, як саме вона діяла. А вірус стародавнього гепатиту В має геном D4, який сьогодні вкрай рідкісний у Європі.
За словами дослідників, вони не очікували побачити такий рівень зараження. Остеологічний аналіз також показав маркери фізіологічного стресу та загального поганого стану здоров'я. Автори припускають, що причиною різноманітності хвороб могли бути кілька факторів.
Зміна клімату у VI–VII століть під час Малого льодовикового періоду призвела до похолодання на кілька градусів, неврожаїв та масового голоду, і, як наслідок, до загального послаблення населення та підвищеної сприйнятливості до хвороб. Саме тоді особливо агресивні патогени могли перейти до людей тварин та адаптуватися.
