Належить до родини Яструбові. Відзначається маленьким, вузьким, сильним, зігнутим дзьобом, невиразними плеснами, відносно короткими лапами, широкими крилами, в яких махові пера від третього до п’ятого однакової довжини між собою і довші за решту, та коротким, прямо усіченим хвостом, який прикривають складені крила. Досягає завдовжки 50–56 см при розмаху крил 120– 125 см; довжина крила дорівнює 38–40, довжина хвоста – 26 см. Про колір його важко сказати що-небудь напевно, оскільки забарвлення канюка надзвичайно різноманітне і рідко можна побачити двох однакових.
Літає він повільно, але легко, майже безшумно і пролітає великі простори, ширяючи в небі. Нападаючи, він падає на землю, щільно притиснувши крила до тіла, розпрямляє їх унизу, пролітає ще якусь відстань над землею і потім хапає свою здобич, широко розставивши лапи. При звичайному полюванні він рідко піднімається на значну висоту, але навесні, під час спаровування, злітає вгору надзвичайно високо.
Звичайно канюк сидить зіщулившись, з настовбурченим пір’ям, на одній нозі, підігнувши другу і заховавши її в пір’я. Камінь, земляний пагорб або дерево, яке він вибрав для відпочинку, слугують йому за сторожову вежу, з якої він оглядає свої мисливські угіддя.
Наприкінці квітня – на початку травня канюк оселяється у своєму старому гнізді або будує нове. Для цього він обирає зручне дерево в листяних або хвойних лісах і зводить якомога ближче до стовбура, на розсохах гілок або в зручному розгалуженні товстого суччя майже завжди велику споруду, розміри якої збільшуються з роками, якщо він не вирішить скористатися яким-небудь з воронячих гнізд, яке впаде йому в око. У кладці звичайно 3–4 яйця. Пташенят вигодовують обоє батьків. Канюк нападає на зайців, куріпок, в’юрків, жайворонків, фазанів, але правда й те, що головна його їжа – це все-таки миші, пацюки, ховрахи, жаби, змії, цвіркуни та інші комахи.
