Буковина – українські етнічні землі, розташовані між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії річок Прут та Серет.
XII – перша половина XIV ст. – Перебування Буковини у складі Галицького князівства, а згодом Галицько-Волинської держави.
Початок XIV ст. – Унаслідок послаблення зв’язків краю з іншими галицько-волинськими землями після монгольської навали тут виникає окрема Шипинська земля (в основному збігалася з територією сучасної Чернівецької області), що визнавала залежність від Золотої Орди.
40–50-ті рр. XIV ст. – Перебування Шипинської землі у складі Угорського королівства. Призначення королем Людовіком І своїм намісником у краї воєводи Драгоша, який сприяв переселенню сюди волохів із Мармарощини та Семиграддя.
1359 р. – Утворення Молдавського князівства, яке майже одразу підпорядкувало собі Шипинську землю, проте зберегло її автономію у складі князівства.
Середина XV ст. – Шипинська земля втратила автономію. Її територію було поділено на Чернівецьку і Хотинську волості, а відтак зникла і її назва.
1514 р. – Молдавське князівство потрапило у васальну залежність від Османської імперії. На території Буковини була створена турецька військово-адміністративна одиниця – Хотинська райя.