Належить до родини Коропові. Досягає 12–15, в окремих випадках – 18 см завдовжки. Забарвлення зверху темно-сіре, знизу – синювате, на боках ідуть поздовжні смуги. Поширений майже в усій Європі та Азії, живе у проточних і стоячих чистих водах з піщаним дном.
Понад усе він любить чисту воду з піщаним або кам’янистим дном, тому в одних місцях трапляється рідко, а в інших – у надзвичайно великій кількості. Пічкур майже завжди трапляється численними, густо скупченими зграями. їжа його – молоді риби, черв’яки, гниле м’ясо та рослинні залишки. За те, що значну перевагу пічкур у своєму раціоні надає падлу, дістав прізвисько «могильник».
Коли після облоги Відня 1683 р. вбитих турків разом з убитими кіньми покидали в Дунай, щоб таким чином позбутися їх, то за деякий час, як розповідає Марсильї, поблизу цієї падалі або в порожнинах тіл знайшли безліч пічкурів, причому було помічено, що риби віддали безперечну перевагу людським трупам над кінськими.
Навесні пічкурі у величезній кількості піднімаються з озер у річки для метання ікри. У період розмноження їхнє забарвлення темнішає і разом із тим у самців на потилиці, лусці спини і боках та на променях грудних плавців розвивається дрібнозернистий «перлинний висип», а крім того, з’являються особливі епітеліальні горбки на шкірі. Ікрометання починається з травня і триває з перервами близько чотирьох тижнів.
Пічкур звичайний веде придонний спосіб життя в річках та озерах з кам’яним або мулистим дном. Вирізняється пласким черевцем і парою вусиків у куточках рота. Харчується личинками комах, що живуть на дні, ракоподібними та молюсками.
Маленькі яйця синього кольору. Під життєдайною дією сонячних променів швидко дозрівають. Іноді неймовірно густі зграї молодих рибок завдовжки 2 см можна зустріти на початку серпня. Після закінчення періоду розмноження пічкурі знову повертаються в глибоку, а також у стоячу воду, – до озер, у яких живуть.
У Північно-Східній Німеччині ця риба ловиться зазвичай у значній кількості. Улітку її ловлять переважно на вудку, оскільки пічкур належить до риб, що винагороджують старання навіть вудильника-початківця. Англійці перед початком лову зазвичай розривають дно залізною киркою, знаючи звичку пічкура: пропливаючи повз подібні місця, він зупиняється на деякий час, щоб пошукати дрібних тварин. Маючи гарну спритність, неважко протягом короткого часу спійнати кілька десятків цих чудових рибок.
Звичайний пічкур – непромисловий, дуже поширений вид. Об’єкт любительського і спортивного рибальства. Часто його утримують у холодноводному акваріумі.
