Належить до родини В’юркові. Характерними ознаками є: дуже сильна і міцна будова тіла, надзвичайно великий товстий дзьоб, короткі сильні ноги з гострими кігтями, широкі крила і короткий хвіст; завдовжки до 18 см. Спина світло-каштанового кольору, а черевце білувато-сіре; загалом переважають темні кольори й відтінки.
Батьківщина цього птаха – помірні країни Європи та Азії; у Південній Європі його можна побачити лише під час перельоту. Горбисті місцевості з листяним лісом і високими деревами – його улюблене місцеперебування. Звичайно ховається у кронах дерев. Харчується кісточками черемхи і вишні, менш охоче поїдає горобину й бузину, а також насіння граба, клена, будяка, соняшнику, букові горішки. Навесні харчується також бруньками і молодими пагонами, а влітку – комахами. Наприкінці жовтня він вирушає в свої мандри і повертається до нас уже в березні.
Щоб розколоти тверде насіння маслин, треба докласти силу 11 кг/см2. Звичайний костогриз, вага якого всього 55 г, легко це робить!
Костогриз – дещо незграбний птах; він звичайно довго сидить на тому самому місці, мало ворушиться й рідко наважується відразу спурхнути з гілки. Літає важко і шумно, але все-таки рухається на льоту досить швидко.
Спів його – тріскучі й різкі звуки, які лунають іноді годинами. Цей птах завдає досить значної шкоди вишневим садкам. У неволі костогриз швидко звикає до свого оточення, не перебірливий у їжі, легко приручається, але небезпечний: коли він озлоблений, то люто кусає все, що потрапить під його міцний дзьоб.
