Анчоус європейський, відомий також як хамса (лат. Engraulis encrasicolus), – це невелика, але надзвичайно важлива риба, що відіграє ключову роль у морських екосистемах. Попри свої скромні розміри, анчоус – одна з найчисленніших риб у європейських морях, і з давніх-давен цінується як цінний харчовий ресурс. Ще стародавні греки й римляни вважали хамсу делікатесом, виготовляючи з неї гарум – пряну приправу, що слугувала основою кухні.
Сьогодні анчоуси продовжують залишатися важливим об’єктом промислу, особливо в Середземному та Чорному морях. Вони не лише годують мільйони людей, а й забезпечують харчовий ланцюг для багатьох морських тварин. Ця маленька риба – справжня зірка морів, хоча й далеко не завжди привертає до себе увагу.
Зовнішність та будова анчоуса
Європейський анчоус має видовжене, дуже сплюснуте з боків тіло, завдовжки 12–15 см. Хоча він здається крихітним, завдяки своєму блискучому сріблястому забарвленню та великому роту він добре помітний у товщі води. Його рот озброєний гострими дрібними зубами, що дозволяє ефективно фільтрувати дрібний планктон. Очі великі, пристосовані до зору у різних шарах води. Луска тонка, легко злущується, тому анчоус після вилову швидко обробляється. Плавці малі, але еластичні, що дозволяє анчоусам швидко маневрувати в щільних зграях.
Основні характеристики:
- довжина тіла – 12–15 см;
- тулуб вузький, з боків сплюснутий;
- забарвлення – сріблясто-сіре;
- рот великий, спрямований уперед;
- зуби дрібні, гострі;
- плавці м’які, адаптовані до швидкого руху.
Ця риба хоч і тендітна на вигляд, та чудово пристосована до динамічного життя у морських просторах.
Де мешкає та як мігрує анчоус?
Анчоуси – пелагічна зграєва риба, що живе у верхніх шарах моря, але залежно від сезону змінює глибину проживання. Вони не виходять у відкритий океан, надаючи перевагу прибережним морям з помірною солоністю, таким як Чорне, Азовське, Середземне, Балтійське. Влітку анчоуси мігрують на північ, піднімаючись до поверхні води для харчування, а взимку – навпаки, переміщуються на південь та опускаються на глибину до 400 м, де знижена температура й більше кисню. Ці сезонні переміщення носять масовий характер і дозволяють анчоусам уникати несприятливих умов.
Типові умови проживання:
- температура води – від 6 до 22 °С;
- солоність – середня;
- глибина проживання – до 400 м;
- надають перевагу багатим на планктон прибережним морям;
- тримаються великими зграями на деякій відстані від берегів.
Зграї анчоусів можуть бути настільки щільними, що рибалки буквально вичерпують їх відрами – човен не може пройти через рибу.
Як харчується анчоус?
Анчоус живиться переважно планктоном – зоопланктоном (дрібними тваринками, як-от ракоподібні, личинки) та фітопланктоном (мікроскопічні водорості). Харчування відбувається шляхом фільтрації води через зяброві щітки, якими він вичісує їжу. Активне харчування припадає на літній період, коли анчоуси піднімаються ближче до поверхні. Саме тоді планктону найбільше, і риби накопичують жир на період осінньої та зимової міграції. У періоди нагулу анчоуси споживають величезну кількість біомаси – це дозволяє їм швидко зростати й досягати статевої зрілості вже на другому році життя.
Що входить до раціону:
- зоопланктон: веслоногі рачки, личинки ракоподібних, дрібні черви;
- фітопланктон: діатомові та зелені водорості;
- дрібні органічні частки;
- у неволі – подрібнені кормові суміші (на фермах).
Такий раціон робить анчоуса незамінною ланкою між мікроскопічним планктоном і великими хижаками.
Розмноження й життєвий цикл
Анчоуси – дуже плідні риби. Період нересту триває з квітня до листопада, залежно від регіону та температури води. Ікра викидається у товщу води – це так званий пелагічний нерест, без прикріплення до дна. Ікринки дрібні, прозорі, легко тримаються у верхніх шарах води. Через кілька діб вилуплюються личинки, які швидко зростають. Уже на другому році життя анчоус досягає статевої зрілості й здатний нереститися. Живе ця риба недовго – 3–4 роки, але за цей час встигає дати кілька поколінь.
Етапи розвитку:
- ікрометання у верхніх шарах води;
- личинки – планктонного типу;
- швидке зростання за рахунок активного харчування;
- статеве дозрівання – у віці 1–2 років;
- тривалість життя – до 4 років.
Анчоус – приклад короткого, але продуктивного життя у морських умовах.
Хижаки та роль у природі
Анчоус – основа харчового ланцюга для багатьох морських істот. Він є улюбленою їжею для дельфінів, китів, морських птахів, тунців, акул, баракуд, сардин та багатьох інших. Наприклад, чайки часто супроводжують зграї анчоусів, кружляючи над водою та полюючи зверху. Дельфіни та китоподібні влаштовують цілі "пастки", заганяючи анчоусів у тісні скупчення. Зграї цих риб – це рухомі столи для хижаків, які не витрачають багато сил на полювання. Втрата анчоуса як виду могла б спричинити ланцюгові порушення в екосистемах Середземного та Чорного морів.
Основні природні вороги анчоуса:
- морські птахи: чайки, баклани, пелікани;
- хижі риби: акули, баракуди, скумбрії;
- морські ссавці: дельфіни, кити;
- великі медузи та кальмари.
Його численність забезпечує стабільність багатьох морських харчових ланцюгів.
Цікаві факти про анчоуса
- Анчоуси утворюють такі щільні зграї, що їх видно з повітря – як темні плями у воді.
- Їхній промисел ведеться переважно вночі, коли зграї піднімаються ближче до поверхні.
- Стародавні греки виробляли з хамси гарум – популярний соус-аналог сучасного кетчупу.
- Анчоусів часто солять, консервують і використовують як пікантну приправу в піці, салатах і соусах.
- Їх ловлять спеціальними сітками – неводами, іноді просто черпаючи відрами.
- Один великий косяк анчоусів може налічувати мільйони особин.
Європейський анчоус – приклад того, як крихітна риба може відігравати величезну роль у природі та житті людини. Від джерела білка на столі до опори морських екосистем – хамса є не просто ресурсом, а фундаментом біологічного балансу в багатьох морях. Вона демонструє, що навіть найдрібніші істоти мають своє значення в складній системі життя океану.
