
Належить до родини Пастушкові, відзначається сплющеним з боків, сильним тілом, коротким міцним дзьобом, середньої довжини ногами, опуклими крилами і коротким, майже схованим у покривних перах хвостом. Довжина тіла до 25 см і вага близько 150 г. Оперення його зверху темно-бурого кольору з оливково-сірими плямами, знизу попелясто-сіре, крила буро-червоні з жовтувато-білими плямами.
Деркач поширений у Північній Європі і Середній Азії; у Південній Європі він з’являється лише під час перельоту. Гніздиться серед трави у вологих луках біля водойм, при цьому віддаючи перевагу заростям верболозу чи іншого чагарника. Часто обирає ділянки, які використовують для сінокосу або для випасання худоби.
Це радше нічний, ніж денний птах; принаймні, його голос не почуєш у спекотні години дня, зате він не вгаває майже всю ніч. Який він милозвучний, такий і ворожий до себе подібних та інших, слабкіших тварин. Це хижий птах.
Відразу після прильоту деркач починає розмноження. У сухому місці парочка викопує ямку і вистилає її сухим листям та стеблами трав. Яйця, кількість яких коливається від 7 до 12, досить великі, і самка насиджує їх з надзвичайною старанністю; вона не тікає навіть від коси і часто стає жертвою материнського обов’язку. Насиджує 15–17 днів. Пташенята у віці одного тижня починають самостійне життя.
Починаючи з кінця XIX ст. популяція деркачів у світі стала значно зменшуватися, і в результаті до другої половини XX ст. в багатьох країнах Західної Європи він став дуже рідкісним, зникаючим птахом.