Внутрішнє планування хати також є однаковим практично для всієї території України. По один бік входу із сіней стоїть піч, з другого боку дверей – «мисник», або «полиця» для посуду. Між піччю і причільною стіною – «піл» (дерев’яний поміст для спання) або ліжко. На покуті (кут між східним та південним вікнами) під образами – стіл із лавами уздовж стін (на західноукраїнських землях часом – розкладне дерев’яне ліжко-лава: «бамбетель») та ослоном. У кутку при печі біля дверей стоять «кочерги» або «коцюби», біля мисника – відро («зрізок») із водою. На покуті – на полицях чи на стінах – образи (домашні ікони), прикрашені квітами і зіллям, прибрані вишиваними рушниками, часом із лампадкою. При переділюванні на хату і кімнату над ліжком у головах в останній вішали образи. До традиційних меблів також належали багато оздоблені скрині з майном дівчат і жінок, жердки над полом для розвішування одягу. Коли в хаті були немовлята, над полом підвішували колиску для дитини.
Двері в хатах завжди були одностулкові на металевих завісах, дах – чотирисхилий. Долівка – земляна, мазана глиною, або ж дерев’яна. Піч викладалася з каміння, глини або кахлів (у гуцулів). Перед отвором печі буває припічок із глини або ж цегли, за піччю – запічок. Дим виводиться через камін, хоча в регіоні Карпат збереглися також курні хати.
Плани садиб відрізняються залежно від місцевості. В Карпатах хата з господарськими будівлями об’єднувалась під одним дахом (у лемків і бойків – витягнені в ряд, а в гуцулів – замкнені у своєрідну твердиню «ґражду» (високу огорожу з дахом). Огорожі бувають плетені («тин», «пліт», «ліса»), дерев’яні («паркани», «частоколи») або ж викладені з каменю чи у вигляді валу, обсадженого терням (на південних землях). Окремо від хати ставились «комори», «стодоли», «клуні», «стайні», «хліви». На подвір’ї часто бувають «погребиці» чи «льохи». Великий сільськогосподарський реманент зберігають у «шопах», «возовнях», «колешнях».
