Коли зводили будинок, обов’язково саджали поряд горобину, щоб оберігала від усіляких напастей.
У деяких місцевостях, повернувшись із цвинтаря після похорону, вішали над дверима горобинові гілки, щоб покійник не зміг повернутися додому. Вірили, що відьми не мають сили над горобиною. Вважалося, що користуватися горобиною для розпалювання вогню – великий гріх, тоді обов’язково в хаті хтось захворіє і буде немічним, доки золу з горобинового дерева не викинуть. За повір’ям, у того, хто зашкодив горобині, болітимуть зуби.
З давніх-давен люди знали і про лікувальні властивості цієї рослини. Її плоди, листя, квіти, кору використовували як заспокійливий, сечогінний засіб, проти пітливості ніг, для лікування печінки.
З горобиною пов’язано багато народних обрядів і повір’їв. Це дерево – символ сімейного щастя. Тому під час весіль ягодами горобини прикрашали столи, посипали молодих.