Льон у світогляді українців

Льон, за народними уявленнями, має схожість із волоссям. Очевидно, використання льону при розчісуванні волосся молодої мало значення для врожаю. Прикметна «див’я красота» – коса із льону, прикрашена стрічками. Цю косу спалювали на весіллі: на другий день дружко прикріплював до древка куделю і прядку, які молода під час танку з молодим підпалювала лучиною; потім, залишивши чоловіка, вона танцювала з дружком, а той під час танку передавав їй палаючу куделю, за що молода його цілувала. Запалений льон, можливо, виконував очисні функції. Наречені носили льон, зашитий у сукню як оберіг.

У народній медицині насіння льону вживали при хрипкому голосі, запаленні простати, каменях у жовчному міхурі, діабеті, лікували ним і вивихи, прикладаючи компреси з клоччя льону, опареного окропом або намоченого в солоній воді. Вживали його і в лікувальній магії – «спалювали» рожу, підкурювали хворих «од вітру» тощо.