Свиня – символ плодючості й статків. У давнину вона порівнювалася з великою Богинею-Матір’ю. Кабан, особливо дикий, – символ Сонця взагалі. У багатьох легендах та казках «золота щетина» уподібнюється до сонячного проміння. Наші пращури кріпили кабанячі ікла в деревині дубів – то була своєрідна жертва богові Перуну.
Також вважалося, що кабанячі ікла з отворами – священні та мають оберігати від злих сил. Але згодом ця тварина через свої основні звички (рити землю, купатися в болоті, вперто кудись лізти) у фольклорі набула рис нечистоти, ненажерливості, злоби. Свиня вважалася символом бруду: «Свиня хоч і скупається, та й знов у болоті валяється», «Свиня не з’їсть, поки не поваляє», «У свині своя звичка: як не в реп’яхах, то в болоті»; нахабства й впертості: «Дірка в плоті – свиня лізе», «Посади свиню за стіл, а вона й ратиці на стіл», «Свині тільки рило просунути, а там і вся пролізе».
