Відповідь на це питання має кліматолог Гевін Шмідт з NASA та астрофізик Адам Франк з університету Рочестера (США).
В останні роки геологи багато говорять про настання нової геологічної доби в історії нашої планети. Цю епоху пропонують назвати «антропоценом». Від попередніх епох її відрізняють сліди діяльності людини у всіх зовнішніх оболонках Землі – водної, повітряної та кам'яної. Якщо до людей інша цивілізація досягла схожого ступеня розвитку, вона теж мала залишити слід, у тому числі й у літосфері. І він є.
Антропоцен характеризують різкі та одночасні зміни хімічного складу гірських порід. Швидке та глобальне потепління клімату відбивається у зміні пропорції ізотопів кисню. Перерозподіляються також ізотопи вуглецю – через те, що ми дістаємо з-під землі та спалюємо вуглеводні. У коливаннях розподілу ізотопів азоту в гірських породах, що утворилися в наш час, відображається наше сільське господарство і виробництво азотних добрив.
Ерозія грунтів призводить до того, що річки змивають в океани більше піску, у тому числі містить важкі метали; вода в океані стає кисліше, і карбонатні відкладення на морському дні розчиняються. Швидше, ніж звичайно, вимирають види. У новостворених породах зберігаються частинки пластику й ізотопи плутонію та інших важких елементів, що не розклалися, що випали після ядерних випробувань.
Які сліди можуть розповісти про існування іншої цивілізації?
Шансів знайти хімічні «сліди» набагато більше, ніж шансів виявити стародавній артефакт. Вчені також врахували, що більшість аналітичних методів дає розкид датування у тисячі років, а зміни, які людина внесла до структури літосфери, відбулися за якісь десятки років. Тому покладатися на один фактор було б дуже ризиковано, треба, щоб про гіпотетичну давню цивілізацію говорили відразу кілька маркерів.
В історії Землі було кілька періодів різкого потепління – наприклад, палеоцен-еоценовий максимум (55 млн років тому). У цей час різко змінилося співвідношення в породах ізотопів вуглецю, змінився склад осадових порід, вимирали види тварин та рослин, а концентрації важких металів зростали. Декілька схожих подій сталося в крейдяному та юрському періоді. Зазвичай ці події пояснюють сплесками вулканічної активності; до того ж, вони відбувалися повільно – тисячами років. Але деякі паралелі з антропоценом можна провести.
Вчені, звичайно, не стверджують, що палеоцен-еоценовий термічний максимум був результатом діяльності долюдської цивілізації, або що примітивні хижі ссавці кінця палеоцену так само, як і ми, отримували енергію, спалюючи нафту. Якщо прийняти таку теорію за відправну точку, можна доводити її незліченними фактами, але всі ці твердження неможливо буде верифікувати. Тому версію про долюдську індустріальну цивілізацію не слід розглядати доти, доки не з'явиться прямий доказ. Але Шмідт і Франк вважають, що міркувати в цьому дусі все ж таки корисно – хоча б тому, що зараз ми шукаємо в стародавніх гірських породах те, що очікуємо знайти, а іноді корисно дивитися ширше.
