Основні повноваження вищих органів державної влади Війська Запорозького

Загальна (Генеральна) військова рада. Вищий законодавчо-розпорядчий орган, що вирішував найважливіші питання. У ній брало участь усе козацтво, а іноді й представники міщан та духівництва. Поступово стала скликатися лише для схвалення заздалегідь підготовлених рішень.

Гетьман. Голова держави, якому належала вища військова, адміністративна і судова влада, що поширювалася на всі стани. Обирався безстроково. Скликав Загальну військову та Старшинську ради, реалізовував прийняті ними рішення. Очолював Генеральний уряд. За його підписом («рукою власною») виходили універсали, розпорядження і накази. Брав участь у судочинстві, розглядав скарги на рішення полкових і сотенних судів. Відав фінансами, за рішенням Ради розпочинав війну чи укладав мир, підтримував дипломатичні відносини з іншими державами. Головнокомандувач збройними силами.

Старшинська рада. Складалася з генеральної (головної) старшини і полковників, іноді брали участь сотники, отамани і духівництво. Вирішувала військові, правові, адміністративні, господарські та зовнішньополітичні справи. Рішення ради були обов’язковими для гетьмана. Генеральна старшина постійно перебувала в гетьманській резиденції. Поступово вона стала не обиратися, а призначатися гетьманом.

Рада при гетьмані. Дорадчий орган при гетьмані. Складалася з довірених осіб гетьмана, переважно зі складу генеральної старшини, із якими він обговорював найважливіші питання державного життя.

Генеральний уряд. Вирішував усі поточні справи внутрішнього управління та закордонних зносин Війська Запорозького. Складався з генеральної старшини, що виконувала функції вищої державної адміністрації:

– генеральний писар – вів усі справи Генерального уряду, керував Генеральною військовою канцелярією, що складалася з 12 писарів (у 1649 р.) із середовища української шляхти і духівництва. Займався закордонною політикою і здійснював функції внутрішнього управління;

– генеральний суддя (один або два) – очолював вищий суд при Генеральному уряді, що розглядав апеляції, а також виняткові справи, із якими прохачі зверталися безпосередньо до гетьмана;

– генеральний обозний – керував матеріальним забезпеченням армії та артилерією;

– генеральний підскарбій – завідував державним скарбом і фінансами. До запровадження посади в 1654 р. ці функції виконував гетьман;

– керівник розвідки – займався розкриттям змов проти гетьмана, керував боротьбою проти таємної польської агентури, виконував дипломатичні доручення;

– генеральна старшина з особливих доручень, якій підпорядковувалися два осавули (військові ад’ютанти гетьмана), хорунжий (охоронець військової корогви й ад’ютант гетьмана), бунчужний (охоронець гетьманського бунчука та ад’ютант гетьмана), наказний гетьман (тимчасовий керівник збройних сил для проведення воєнних операцій).

Полковий уряд. Складався з полковника і полкової старшини. Полковник був головним представником центральної влади на території полку, виконував доручення гетьмана, уряду і Старшинської ради. Користувався великими правами і чимало справ вирішував самостійно. Полковника обирали на полковій раді, але часто його призначав гетьман. Відповідав за впровадження на місцях гетьманських універсалів і карав їх порушників. Розпоряджався земельним фондом полку. Розподіляв землі між козаками (оскільки вони не отримували грошової платні за службу) і визначав повинності селян щодо місцевої шляхти, старшин і Війська Запорозького. Стежив за дотриманням порядку в земельних справах, карав винних за самовільне захоплення земель, угідь, млинів, що належали Військовому скарбу. Збирав податки до Військового скарбу, надавав землі й підприємства в оренду й збирав орендну плату, податки з ярмарків, мита тощо.