1614–1618 рр. – Рейди запорозьких козаків, які були підданими Польщі, до турецьких портів західного і південного Причорномор’я, а також підтримка польською владою антитурецьких повстань у Валахії та Молдові спричинили хвилю спустошливих турецьких і татарських набігів у відповідь на українські землі у складі Речі Посполитої.
20 вересня 1620 р. – Битва під Яссами. Великий гетьман Речі Посполитої Станіслав Жолкевський завдав поразки численному турецько-татарському війську, яке прямувало на допомогу чехам, що розпочали повстання проти Габсбурґів. У відповідь на це султан Осман II із великою армією вирушив із Константинополя, щоб покарати Жолкевського.
Грудень 1620 р. – Битва під Цецорою. Армія Жолкевського була розбита турками. Перемога в цій битві спричинила прагнення Османа II завоювати українські землі та Польщу.

1621 р. – Турецький султан організував великий похід проти Речі Посполитої. Король Речі Посполитої Сигізмунд IIІ, не отримавши обіцяної підтримки від Габсбурґів і Папи Римського, звернувся по допомогу до запорозького козацтва.
2–28 вересня 1621 р. – Битва під Хотином між турецькою (250 тис. осіб) і польсько-козацькою (майже 80 тис. осіб) арміями. Завдяки рішучим діям козаків, очолюваних гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним, завершилася поразкою турків.
29 вересня 1621 р. – Підписання Хотинського миру між Річчю Посполитою та Османською імперією. Уряд Речі Посполитої зобов’язувався припинити напади запорозьких козаків на турецькі володіння, а турецький уряд – набіги татар і турків на українські та польські землі.