Єдиний тип ведення господарства, в основу якого було закладено підсічне орне землеробство, що доповнювалося присадибним тваринництвом.
Розвинуте ремесло і торгівля. Особливо помітні успіхи в за лізовидобуванні й металообробці. Набула поширення внутрішня і зовнішня (особливо з Візантією) торгівля.
Розташування поселень невеликими гніздами, кожне з яких складалося з кількох селищ, розташованих на невеликій відстані. Селища не укріплювалися. У них проживало від 5 до 15 сімей-домогосподарств.
Основний тип житла – квадратна напівземлянка зі зрубними або стовповими стінами завдовжки 3–4 м, у якій мешкала одна сім’я. Для приготування їжі та обігріву використовувалася кам’яна або глиняна піч, розташована в кутку оселі.
Суспільство перебувало на етапі розкладу первісної рівності, формування племінної військової аристократії і перших племінних центрів.
На відміну від попередніх часів, у V–VII ст. слов’яни стають більш войовничими, схильними до захоплення сусідніх земель.
