Об’єднання Німеччини позитивно вплинуло на розвиток економіки країни. У 70–80-х рр. завершилась промислова революція.
Промисловість Німеччини посіла провідні позиції на світовій арені: у 70-х рр. XIX ст. вона була на четвертому місці у світі, у 90-х рр. – почала змагатися за друге місце з Великою Британією, а на кінець XIX ст. посіла друге місце за обсягами виробництва чавуну і сталі, поступаючись лише США.
Відбувався швидкий розвиток нових галузей промисловості – хімічної та електротехнічної. У 80-х рр. XIX ст. виробництво фарб німецькими заводами складало 2/3 від світових обсягів.
Активно відбувався процес концентрації виробництва і капіталу. У 1895 р. в Німеччині існувало 250 картелів. На кінець XIX ст. основні галузі німецької промисловості (кам’яновугільна, металургійна, хімічна та електротехнічна) були повністю монополізовані.
Темпи розвитку сільськогосподарського виробництва були набагато повільнішими, ніж у промисловості. Більше половини селянських господарств мали земельні наділи менші ніж 2 га, що не могло забезпечити навіть їх мінімальної потреби.
Мережа залізниць збільшилася з 27 тис. км в 1871 р. майже до 50 тис. км у 1900 р. Німецькі залізниці будувалися державою.
