Баба – загальнослов’янське слово зі значенням «жінка», «стара»; використовується у народній культурі також для позначення міфологічних персонажів, хвороб, атмосферних явищ, астрономічних об’єктів, календарних дат, ритуальних предметів та ін.; часто протиставляється діду або виступає з ним у парі.
Баба – назва соломи, покладеної на покуті, куди у Різдвяну ніч ставиться сніп-дідух. Солома, покладена під скатертину, символізує жіноче начало, а дідух – чоловіче. На застеленому соломою і скатертиною столі з обов’язковим хлібом-сіллю предки справляли магічний обряд, споживали ритуальні страви, що було символом достатку і цілісності родини.
Чому печуть великодні баби (паски)? Баба – то жертва насамперед покійникам. Коли така своєрідна жертва з’їдається, дух покійника продовжує жити в людині, приносячи їй спокій. На Великдень печуть жовті, білі та чорні баби. Жовті присвячувалися небу та Сонцю; білі – повітрю, покійникам, щоб не приносили лихо та смерть; чорні баби з корінням та пахощами – родючій землі, господарям, узагалі людям.
Баба – також одне із найстародавніших божеств давніх українців: мати-предкиня, берегиня, охоронниця, покрова, хранителька родинного вогнища, подайниця всякого добра. З ушануванням баби (кам’яний вік) виник культ Матері, що в подальшому розвитку стає Богинею. Стародавнє слово «бабкати» означає шепотіння, ворожіння. За часів матріархату Мати-Богиня мала свої храми, при яких були засіки з хлібом (тобто життям). Образ предкині-матері дійшов до нас у скульптурних зображеннях скіфських і половецьких баб.
Словом «баба» переважно називають жіночих демонів: Баба Яга, лісова баба – жінка лісовика; банна баба – міфологічний персонаж, який живе у лазні; залізна баба – дух, який знаходиться у кукурудзі; житня баба – польовий дух; дика баба – істота, яка спокушає молодих чоловіків. Рідше «баба» може означати відьму, знахарку, чарівницю і т. ін.
На Поліссі «Баби» – другий поминальний день після Дідів. У болгар Бабин день – день баби-повитухи (8-21 січня). Баби – назва сузір’я Плеяд, яке складається із семи зірок. «Баба» в українських пожнивних обрядах означає останній сніп. «Баба» (разом із «Дідом») – обов’язковий персонаж рядження, а також персонаж або назва різних дитячих ігор.
