Ніл – найдовша річка світу, її довжина – 6671 км, площа басейну – 2870 тис. км2. Річка «п’є» воду екваторіальних дощів у серці Африки й несе її в Середземне море. Ніл уперто торує собі шлях від екватора на північ, через гори, болота й пустелі, щоб зрошувати поля і дати життя численним рослинам і тваринам, на годувати десятки мільйонів мешканців континенту.
Ніл починає свій шлях під назвою Кагера на висоті понад 2 км. Звиваючись гірськими лабіринтами, річка котить води в гігантські озеро Вікторія. Вийшовши з нього і пройшовши крізь чагарник: лісів Уганди, річка спадає могутнім водоспадом Мерчисон і вступає в межі спекотних, сухих пустель Судану. Тут під назвою Білий Ніл вона пробивається крізь болота, що заросли папірусом, а відтак повільно продовжує свій шлях на зустріч із Блакитним Нілом.
Власне Ніл починається біля столиці Судану – міста Хартум. Тут Білий і Блакитний Ніл зливаються і більше вже не розходяться. Разом вони вступають у тісні, вузькі нубійські береги, які немов хочуть перешкодити річці опинитися в пісках, що аж пашать жаром. Упродовж більш ніж 6,5 тис. км Ніл не раз змінює свій вигляд. У Південному Судані ця річка неначе завмирає, укрившись папірусом, очеретом. Біля Хартума вона плине чиста, величава, біля Асуана лютує і клекоче. А в Каїрі вона має спокійний і трохи стомлений від довгого шляху вигляд.
Ніл не вичерпується тисячі років. Вигляд повноводної річки, Що тече серед гарячої, спекотної пустелі, не може не розбурхувати Уяву. З давніх-давен люди з подивом дивилися на його води, які Давали життя їм і всій наколишній природі. Отож скажіть тепер, що Ніл не божественна річка!
Чи знаєте ви, що...
У 1960-1970 рр. за технічної допомоги СРСР була збудована Верхня Асуанська гребля, що захищає Єгипет від повеней та забезпечує електроенергією півкраїни.
