Діяльність митрополита П. Могили щодо зміцнення православної церкви

Петро Могила (1596–1647) – український культурний і церковний діяч. Походив із роду правителів Волоського та Молдавського князівств. Освіту здобув у Львівській братській школі та в Західній Європі. У складі польської армії брав участь у Цецорській та Хотинській битвах. У 1625 р. під впливом І. Борецького прийняв чернечий постриг. У 1627 р. став архімандритом Києво-Печерської лаври, а від 1632 р. – митрополитом київським і галицьким. У 1632 р. домігся від короля Владислава IV легалізації православної церкви в Україні.

За його участю в 1632 р. було відкрито Лаврську школу, яка після об’єднання з Київською братською школою стала Києво-Могилянським колегіумом (1632 р.).

Автор численних полемічних праць, богословських творів, проповідей. Підготував «Православне ісповідання віри» – перший православний катехізис, затверджений усіма східними патріархами. Створив «Могилянський Атенеум» – гурток учених і культурних діячів, який під керівництвом П. Могили здійснив реформи церковного життя.

• Боротьба з порушеннями церковних канонів при введенні в духовний сан і отриманні своїх посад єпископами.

• Займав принципову позицію – без дозволу митрополита ніхто не має права посісти єпископську кафедру.

• Проведення ретельної перевірки щодо дотримання церковних канонів у минулому під час призначення всіх рядових священиків і видання їм нових свідоцтв із детальним визначенням обов’язків.

• Підпорядкування владі митрополита й обмеження канонічними засобами шляхетських вольностей єпископів.

• Посилення контролю за духівництвом та станом церковного життя: за рядовим духівництвом у парафіях наглядали «протопопи» та «візитатори», єпископів і монастирі контролювали «митрополичі намісники».

• Відновлення соборного життя: запровадження щорічного скликання єпархіальних соборів для вирішення нагальних поточних проблем.

• Запровадження екзаменів на знання пастирських обов’язків для священиків.

• Створення наприкінці 1634 – на початку 1635 р. митрополичої «консисторії» – церковного судового органу, що ліквідував звичай вирішення тяжб серед духівництва світськими судами.

• Упорядкування відносин із братствами: обмеження деяких із їхніх претензій, примус рахуватися із владою митрополита.

• Послаблення негативного впливу права патронату на церковну організацію: вимоги чітко визначити права й обов’язки патронів, закріплення парафій за впливовими патронами з православної шляхти або братствами, відмова висвячувати на церковні посади негідних осіб, запропонованих патронами.

• Упорядкування чернечого життя й організації монастирів: прийняття Київським Собором у 1640 р. нового монастирського статуту.

• Приділяв значну увагу розробці питань православної догматики. Написав «Євхаристіон, або Требник» (1646 р.), у якому визначилися догмати й обряди православної церкви, великий полемічний твір «Літос, або камінь» (1644 р.), «Анфологіон, або молитви і повчання душекорисні» (1636 р.).

• Митрополитом та його сподвижниками було підготовлено новий православний катехізис – «Православне ісповідання віри», що був затверджений Київським церковним собором 1640 р., а в 1643 р. патріархами Константинопольським, Александрійським, Антіохійським та Єрусалимським.