Лежень – весільний обрядовий хліб. Його робили завжди овальним та великим – як із плетінки, так і з цілої довгастої хлібини, прикрашали оздобами з тіста. Молоді возили лежень до нової родини: молодий – для тещі, молода – для свекрухи. Ділили його на другий день весілля, а доти він лежав на столі перед молодими, чекаючи своєї долі (звідти, мабуть, і його назва). Лежень найбільш характерний для Лівобережної України, частково для Півдня.
У деяких районах Полісся лежень називали різдвяним хлібом – він лежав на столі протягом усіх святок аж до Водохрещі.
