Понад сорок років тому радянський уряд ухвалив рішення щодо будівництва Чорнобильської АЕС. Для фахівців, які обслуговують атомний гігант, було створене ціле місто. Воно отримало ім’я річки, на березі якої звели квартали сучасних житлових корпусів,– Прип’ять. Фасади будинків оздобили красивими панно та яскравою декоративною керамікою. На відміну від сусідніх поселень зі щільною забудовою, тут були передбачені вільні простори, зайняті зеленими насадженнями. Це створювало враження затишного й зручного для проживання міста-парку. І справді, 47 тис. городян були закохані в Прип’ять, що стала для них рідною домівкою. Однак жити в ній довелося не довго, адже життя міста повністю залежало від ЧАЕС. 25 квітня 1986 р. на її четвертому блоці сталася аварія. У результаті вибуху будівля енергоблоку обвалилася, почалася пожежа.
27 квітня, упродовж одного дня, все населення Прип’яті було негайно евакуйоване. Усе відбувалося дуже організовано й надзвичайно швидко. Жителям рекомендували взяти із собою тільки документи та найнеобхідніші речі. О 14.00 подали автобуси, які супроводжувала міліція й представники місцевої влади, і місто відразу ж спорожніло. Люди залишали нажите роками: меблі, посуд, одяг, побутову техніку. Надії на швидке повернення танули разом з інформацією про жахливі наслідки аварії. Страшними виявилися не видимі результати вибуху, а його приховані наслідки: у навколишнє середовище потрапила величезна кількість радіоактивних речовин, зокрема ізотопів урану, плутонію, йоду-131, стронцію-90, цезію-137. Радіоактивна хмара пройшла над європейською частиною СРСР, Східною Європою й Скандинавією. Але найбільше постраждало найближче оточення атомної станції, зокрема й місто Прип’ять.
Сьогодні Прип’ять не тільки місто-примара, але й нагадування про ризики, пов’язані з будівництвом АЕС. Достатньо зазирнути в один зі 160 покинутих у поспіху будинків, де безладно розкидані речі, книги, дитячі іграшки, щоб зрозуміти: мирний атом недбальства не прощає.
Чи знаєте ви, що...
25 квітня 1986 р. на четвертому блоці ЧАЕС була запланована зупинка для профілактичного ремонту. Цей час використовували для випробування устаткування, а іноді й проведення експериментів. Того разу їхньою метою була перевірка здатності виробляти електроенергію в аварійних умовах. Ініціаторами цієї програми були головний конструктор і генеральний проектувальник атомної електростанції. Експеримент почався о 1:23:04, але зненацька четвертий реактор повівся якось дивно.
На ньому різко підвищилася температура... Її спробували знизити, але це нічого не дало.
