Переселення українських селян відбувалося переважно на землі російського Далекого Сходу, Сибіру і Казахстану. Наприкінці XIX ст. у північній частині киргизько-казахстанських степів утворилися українські поселення, які називали Сірим Клином, або Сірою Україною. Землі, освоєні українцями в південній частині Далекого Сходу (Приморський край, Амурська область, південь Хабаровського краю), називали Зеленим Клином, або Зеленою (Далекосхідною) Україною.
• Переселенці з Наддніпрянщини залишалися на землях у межах Російської імперії і не були емігрантами в традиційному значенні цього слова.
• Переселення мало переважно стихійний характер вільної колонізації незаселених земель. Основну масу переселенців складали селяни, які селилися на нових місцях, переважно разом зі своїми сім’ями.
• Регіонами, які дали основну масу переселенців, стали спершу Лівобережжя, а згодом і Правобережжя, де найбільше дошкуляли малоземелля і залишки кріпацтва.
• На відміну від західноукраїнських селян, які переселялися до Америки, селяни з Наддніпрянщини у східних районах Російської імперії не мали можливостей для створення своїх національно-культурних установ.
