Зараз місто – районний центр, а до 1959 р. було обласним центром.
Перша письмова згадка датується XIV ст. Про походження назви існує декілька легенд, одна з них свідчить, що раніше на горі, поряд із сучасним містом, було поселення Бич. З усіх боків воно було оточене ровом із водою та валами. І тільки через один міст можна було потрапити до міста. А щоб непрохані гості не заскочили городян зненацька, на кутових вежах день і ніч вартові пильнували околиці. Не місто було, а фортеця. Одного разу набігли чи то татари, чи то половці, хотіли Бич захопити. Билися-билися, ніяк не могли здолати опору. Довго думав хан Шолудивий Буняка, як перехитрити городян, та й вигадав. Послав до них своїх послів, які сказали, що коли кожен житель міста передасть у дар ханові одного дикого птаха, то хан змилостивиться і подарує людям життя. Бо, мовляв, не годиться ханові повертатися безславним додому.
Порадились городяни та й вирішили виконати дивну ханську умову. Наступного дня передали ханові данину – дивляться, аж відступила татарва. Дивно...
Але то був підступний задум. Коли ординці відступили в ліс, наказав Шолудивий Буняка воякам до ніжки кожної пташки прив’язати жевріючу вуглинку. На заході сонця відпустили тих пташок, які повернулися до своїх гнізд і принесли в кожну хатину Бича пожежу, бо тоді ж усі хати були з дерева.
Кинулися люди гасити свої домівки та й не впильнували, як татарва напала та порубала багацько городян, а інших забрали в полон.
Ті, кому пощастило втекти, не стали будуватися на згарищі, а заснували друге поселення по інший бік річки Тисмениця – там, де із землі пробивалися солоні джерела. Та й назвали його Другий Бич. Згодом стали називати це місто Дрогобич.
У XVI ст. Дрогобич був одним із головних солеварних центрів Європи. Ще й зараз у передмісті працює солеварня.
Поряд з костелом Св. Варфоломія (XVIII ст.) стоїть оборонна вежа (1511 р.), яка пізніше була перебудована на дзвіницю.
