Характерні риси трипільської культури (кінець 5 тис. – середина 3 тис. до н. е.)

Назва культури походить від с. Трипілля під Києвом, відкритого в 1893 р. археологом Вікентієм Хвойкою. Культура була поширена в лісостеповій смузі від Румунського Прикарпаття на заході до Середнього Подніпров’я на сході. На пізньому етапі обіймала територію у 200 тис. км. кв. і сягала Північного Причорномор’я на півдні. Етнічна належність не встановлена. Відомо понад 3 тис. поселень та 200 поховальних пам’яток. На ранніх етапах поселення були невеликими, складалися із 7-14 жител на площі в 1–2 гектари. Розташовані на берегах річок, схилах долин. Основу господарства складало орне землеробство і скотарство.

Вирощували пшеницю, ячмінь, горох. Землеробство було екстенсивним, переложним: один раз на 50–70 років ділянки і поселення переносилися на нові місця. Основу стада становила велика рогата худоба. Дрібну рогату худобу і свиней розводили на м’ясо.

Наприкінці V – у першій половині IV тис. до н. е. у межиріччі Південного Бугу та Дніпра виникають протоміста. Усього відомо близько 20 поселень площею понад 100 гектарів. Найбільше – Таллянки, де на площі в 450 гектарів розміщувалося 2800 будівель, у яких мешкало до 14 тис. осіб. Унаслідок екологічної та господарської кризи першої половини III тис. до н. е. трипільська культура розпадається на окремі локальні групи.