Належить до родини В’юркові ткачики. Амарант – винно-пурпурового кольору з рудуватими плечима і нижніми шийними перами. Кожне перо на кінці облямоване пурпуром, грудки з боків укриті білими цятками; нижні покривні пера хвоста блідо-бурі; махові хвостові пера бурі й облямовані пурпуром. Самочки майже повністю рудувато-бурі, тільки надхвістя у них забарвлене в червоно-пурпуровий колір і груди в білих цятках. Очі темно-карі, дзьоб червоний з темними кантами по хребту і краях. Ніжки червонуваті. Довжина тіла птаха досягає 10 см, розмах крил 12 см, довжина крила 4,5 см, хвоста – 3,5 см.
Амаранти поширені по всій Середній Африці – від західних до східних берегів її і від 22° північної широти до 25° південної. Звичайно амарантів можна побачити коло сіл, де вони часто збираються зі своїми родичами в незліченні зграї. Проте вони живуть і далеко від осель, у безлюдних степах, та, хоча й рідко, трапляються в горах на висоті до 1500 м.
Амарант привертає погляд не лише яскравим забарвленням, а й своєю приємною зовнішністю та вдачею. В останні спекотні місяці він линяє і з настанням перших весняних дощів, десь на початку березня, вже подумує про потомство. До цього часу він жив у зграйках, які тепер розбиваються на парочки. Пернате подружжя довірливо прилітає в село і тут підшукує собі підхожий куточок десь під стріхою гостроверхої солом’яної хатини або чотирикутної мазанки тубільця. Сюди, в якусь западину чи інше зручніше ложе, пташки наносять купу сухих стебел. Потім вони ретельно округляють ямку, хоча саму споруду роблять абияк. У разі потреби амаранти в’ють свої гнізда на деревах і навіть майже над самісінькою землею. У цей час самець ставиться до своєї подруги особливо дбайливо, доволі неприязно зустрічає суперників і висиджує яйця по черзі з самкою. Через 11 днів з яєць вилуплюються пташенята, яких батьки годують комахами і розм’якшеним у волі насінням.
