Норвезькі вчені показали, що щури можуть навчитися орієнтуватися у незнайомому просторі, не досліджуючи його самостійно, лише спостерігаючи за переміщеннями родичів. Результати роботи подають нову інформацію про формування в мозку тварин та людини когнітивних карт —образів знайомого простору.
Навчання шляхом спостережень властиве багатьом тваринам, наприклад деяким комахам (таким як бджоли), птахам, рибам та ссавцям. Люди і тварини орієнтуються у просторі завдяки формуванню про когнітивних карт — образів знайомого просторового оточення.
Вчені виявили кілька типів клітин, які забезпечують процеси когнітивного картування у мозку. Серед них такі нейрони, як клітини решітки, клітини кордону, клітини спрямування голови та клітини місця. Останні, наприклад, це нейрони гіпокампу, що активізуються, коли тварини опиняються у певному знайомому просторі.
Проте процеси, які контролюють ці когнітивні карти, досі погано вивчені. Крім того, не було відомо, чи можуть когнітивні карти формуватися при спостереженні за родичем чи завжди необхідний безпосередній досвід переміщення у просторі. На це питання вирішили відповісти вчені з Інституту системної неврології Кавлі (Норвегія).
В якості піддослідних автори експерименту вибрали щурів, оскільки навігаційні здібності цих тварин добре вивчені. Попередні роботи показали, що мозок щура створює за допомогою нейронів когнітивну карту місця лише після прямого дослідження простору. Щоб перевірити це, вчені створили спеціальний вольєр, що складається із двох частин. У зовнішньому відсіку знаходився щур-спостерігач, який дивився, як у внутрішній клітці щур-демонстратор шукає заховану експериментаторами їжу.
Після навчання щур-спостерігач міг самостійно дослідити внутрішню клітку. Виявилося, шматочки їжі він знаходив практично відразу у 100% випадках, тоді як демонстратори були успішними лише у 12% спроб.
Таким чином, щури можуть скласти уявлення про простір лише спостерігаючи за переміщеннями родича. Проте вченим належить з'ясувати, чи використовує мозок одні й ті ж самі нейрони для кодування власного досвіду і спостережень за аналогічним досвідом родичів чи це відповідальні різні клітини і механізми.
