Виростає завбільшки як ворон. Від решти папуг відрізняються дуже сильним величезним дзьобом і нерідко надзвичайно довгим хвостом. Довжина птаха досягає 97 см, довжина його крила 40 см, хвоста – 52 см.
Ари поширені від Північної Мексики до Парагваю і в Андах досягають висоти 3500 м. Вдачею це спокійні і в певному розумінні серйозні птахи. Харчуються вони деревними плодами своїх лісів (фруктами, горіхами, насінням злаків), але нерідко нападають і на поля. Індіанці полюють на них, щоб добути собі розкішні пера цих птахів. Ари живуть зграями, але пари створюють на довгі роки.
Гніздяться ари в дуплах дерев і відкладають білі яйця. Окремі види мають дуже обмежений ареал проживання, і їм загрожує цілковите зникнення.
Це типові птахи незайманого лісу. Раніше вони водилися поблизу великих міст, але зростаюче заселення країни далеко відтіснило їх, і вони зникають там, де культура винищує первісні ліси. Голос їх лунає диким, майже односкладовим криком, схожим на крик наших ворон.
Досить поширений вид ар – червоний ара (Ara macao). Завдовжки птах досягає 86 см, розмах крил – їм, довжина крил – 40 см, хвоста – 32 см. Дрібне оперення його пурпу-рово-червоне, задня частина спини, надхвістя і верхні і нижні покривні пера хвоста небесно-блакитного кольору, махові пера кольору берлінської блакиті, стернові – червоні.
Інший вид – синьо-жовтий ара (Ara araranuna) – забарвлений у верхній частині тіла в небесно-блакитний колір, у нижній частині – в яскраво-сонячний. Очі зеленуватого, перлинно-сірого кольору; голі бічні частини голови – бурого, подібного до свіжого м’яса кольору. Дзьоб чорний; ноги буро-чорні.
Тримати ар у неволі не завжди безпечно, оскільки вони досить часто вдаються до свого страшного дзьоба. А проте багато з них стають дуже ручними, чудово відрізняють знайомих від чужих і страшенно прихиляються до свого господаря.
