У крейдяному періоді травоїдним динозаврам, особливо тим, хто мав сильні зуби, здатні перемелювати навіть найжорсткіше листя, припали до смаку зміни, які відбулися в рослинному світі лісів, та нові рослини, що з'явилися у великій кількості. Починають з'являтися й розвиватися групи орнітоподів, кожна з яких нараховувала численні види, включаючи гіпсилофодонів, ігуанодонів і гадрозаврів.
До кінця крейдяного періоду гадрозаври витіснили зауроподів і колонізували майже кожний куточок Землі. Ці чудовиська, довжина яких сягала 15 м, очевидно, краще від інших рослиноїдних динозаврів зуміли пристосуватися до різних умов проживання. Широкий плаский ніс був схожий на качачий дзьоб, а щелепи, усіяні рядами гострих зубів, були пристроєм для обривання та пережовування рослин. Гадрозаври пересувалися на далекі відстані в пошуках нових пасовиськ і місць, де вони могли збиратися в колонії та будувати гнізда.
Вони піклувалися про своїх малят. Мабуть, батьки-гадрозаври спілкувалися з дітьми за допомогою звуків, які лунали з чудернацького гребеня на голові. Щоб давати відсіч хижакам, вони тисячами збиралися в стада. Спільно вони могли навіть переходити в наступ, піднімаючись на потужні задні кінцівки. У хвилини небезпеки розвивали незвично високу швидкість.
