Давні правителі різних держав вірили, що коштовності, предмети побуту й навіть тварини, поховані разом з ними, зроблять їхнє існування після смерті таким самим багатим та щасливим, як і під час життя. Але поставало питання, як зберегти всі багатства, які правитель хотів забрати із собою на той світ. Саме тоді й почали зводити величезні гробниці, урочисті та величні, що мали служити справжнім палацом для померлого правителя.
Такими гробницями були й мавзолеї. А сама назва «мавзолей» походить від імені перського царя Мавзола, який керував містом Галікарнасом і помер у 352 р. до н. е.
Мавзол одружився зі своєю сестрою Артемісією. Якось він замислився про гробницю для себе та своєї цариці. Мавзол хотів, щоб його гробниця нагадувала всьому світові, яким він був багатим і всемогутнім. І хоча цар помер іще до завершення робіт над гробницею, будівництво не припинилося, ним продовжувала керувати Артемісія.
Приблизно у 350 р. до н. е. усипальниця була добудована і одержала назву Мавзолей — на честь правителя. Відтоді мавзолеєм називають кожну величну гробницю.
Над спорудженням Мавзолею працював архітектор Піфей, напрочуд талановитий зодчий і теоретик архітектури. Висота гробниці сягала 60 метрів – це висота сучасного двадцятиповерхового будинку. На першому поверсі була розташована поховальна камера, де лежало тіло правителя, на другому – жертовний храм із тридцятьма шістьма колонами, поміж якими стояли скульптури. Третій поверх являв собою східчасту піраміду, на верхівці якої височіли статуї Мавзола та Артемісії. Цар із царицею правили колісницею, в яку було запряжено четверо коней.
Через вісімнадцять століть Мавзолей було зруйновано землетрусом. У XV столітті, під час епохи хрестових походів, християнські лицарі-іоанніти використовували уламки Мавзолею для будівництва фортеці Святого Петра. Вони не мали змоги постійно охороняти Мавзолей, і в ніч, коли поховання залишилося без охорони, його було остаточно розграбовано. Проте завдяки будівництву лицарів камені Мавзолею ще й досі знаходять під час розкопок.
А за кілька століть археологи знайшли на тому місці величезні статуї, що, ймовірно, і є Мавзолом та Артемісією. У 1857 р. ці знахідки були перевезені до Британського музею в Лондоні.
