Стародавні греки створили велику культуру, проте далеко не все по-щадив час. Іноді нам залишається тільки вірити історичним свідченням, які оспівують дивовижні витвори людських рук. Одне з таких чудес – храм богині Артеміди, побудований в Ефесі.
Жителі Стародавньої Греції були язичниками, тобто вірили у велику кількість богів, але деяких богів вони шанували найбільше. Такою була Артеміда, дочка царя богів Зевса. Саме на її честь цар Лідії, що розташовувалася на території сучасної Туреччини, у 550 р. до н. е. вирішив збудувати величний храм.
Цар був відомий своїм багатством, тому не пошкодував коштів на будівництво. Щоб храмові не завдали шкоди землетруси, які часто траплялися в цій місцевості, для його зведення обрали болотисту низину. Архітектор Херсифрон гадав, що пружний ґрунт допоможе пом’якшити підземні поштовхи й захистить будівлю від руйнування. А щоб болото не поглинуло храм, під його фундаментом було викопано котлован , який засипали деревним вугіллям та вовною.
На честь Артеміди створили справжнє чудо, витративши на це понад 120 років! Мармурові колони стрімко здіймалися вгору, сяючи на сонці, їх висота сягала 20 метрів. Скульптури й вигадливий орнамент послужили гідним обрамленням головній статуї, що стояла в центрі храму,– Артеміді.
На жаль, цей дивовижний витвір мистецтва не зберігся до наших часів. Винуватцем став житель Ефеса на ймення Герострат, який мав сильне бажання прославитися. Підпаливши храм Артеміди, він навіть не намагався втекти, гадаючи, що краще здобути бодай погану славу, аніж не мати взагалі ніякої. Вогонь – стихія безжальна, за кілька годин він знищив те, що люди будували понад століття.
Розлючена влада Ефеса наказала населенню забути, як навіть звали Герострата, проте це ім’я назавжди залишилося в пам’яті людства. Відтоді так називають божевільних шукачів дешевої слави, готових заради неї на будь-що.
Але на цьому історія дивовижного храму не завершується. За збігом обставин храм Артеміди було знищено саме в той день, коли народився Александр Великий. Багато років потому Александр відвідав Ефес і наказав відновити храм на колишньому місці, після чого той проіснував до III ст. н. е.
Однак час не пощадив і відновлений храм, він часто потерпав від повеней та грабіжників, тож сьогодні від цього чуда світу залишилось лишень кілька блоків фундаменту й одна відновлена колона.
