Кримські походи – спільні воєнні походи московсько-українського війська проти Кримського ханства, здійснені на підставі зобов’язань Московської держави за «Вічним миром» 1686 р.
Перший кримський похід 1687 р. Московська армія становила 100 тис., українські козаки – 50 тис. Командував походом московський воєвода В. Голіцин, якому підпорядковувався гетьман І. Самойлович.
Другий кримський похід 1689 р. Московська армія становила 110 тис., українські козаки – 40 тис. Командував походом московський воєвода В. Голіцин, якому підпорядковувався гетьман І. Мазепа.
Результати походу 1687р. Кримські татари, щоб зупинити наступ, підпалили степ. Через нестачу провіанту і корму для коней, не дійшовши 200 км до Криму, Голіцин наказав повернути назад. Провину за невдалий похід було покладено на І. Самойловича, якого звинуватили в таємних зв’язках із татарами і скинули з гетьманства.
Результати походу 1689р. Наприкінці травня московсько-українські війська підійшли до Перекопу, укріплення якого перекривали шлях на Кримський півострів. Узяти фортецю штурмом без тривалої облоги було неможливо. Розпочиналася велика спека. Голіцин вирішив відмовитися від облоги і припинити похід.
Значення походів. Започаткували боротьбу Московської держави за панування в Північному Причорномор’ї і здобуття виходу до Чорного та Азовського морів. Обидва походи не принесли реальних успіхів Московській державі, але сприяли набуттю її армією досвіду ведення воєнних дій у несприятливих умовах степів. Своїми походами московська армія позбавила турецького султана допомоги кримського хана в боротьбі проти «Священної ліги».