За повір’ями, коли Бог створив людину, то диявол позаздрив, і намісив глини та зліпив свою подобу – з бородою, хвостом і рогами, але скільки не дув – не міг вдихнути у неї життя. Тоді дмухнув Господь – і відразу скочив цап, кинувся на чорта і став його лупити рогами.
З того часу існує уявлення, що чорт нікого так не боїться, як цапа, а відьма ніколи не забирає у кози молоко. Цапа тримали у стайні разом із кіньми для охорони від нечистої сили, а також для того, щоб чорт їздив на ньому і не мучив коней.
Водночас коза символізувала родючість і життєву силу. Тому на Різдво влаштовували обходи села з «козою».