Крізь тисячоліття український народ проніс своє велике духовне надбання – твори усної народної творчості, які здатні й нині хвилювати наші серця.
Серед фольклорних скарбів пишнобарвно сяє дорогоцінна перлина – українська народна пісня. Вона є яскравим поетичним багатством нашого народу, свідченням талановитості його творців. Наші предки створювали пісні на всі випадки життя. У радості чи в горі – завжди тішили свою душу піснею. Пісня – це невеликий словесно-музикальний твір, призначений для співу.
У багатому поетичному спадку наших предків великий пласт становлять календарно-обрядові пісні – фольклорні твори, які виконувалися під час народних свят і обрядів. Вони нерозривно пов’язані з певного порою року, відповідними звичаями й сільськогосподарськими роботами.
Пригадай одну зі сторінок нашої історії. Багато століть наші предки були язичниками («поганами»). У 988 році князь Володимир охрестив Русь, запровадив християнство.
У дохристиянську добу наші предки вірили в багатьох богів – Сварога, Дажбога, Перуна, Дану, Ярила тощо. Вони були переконані, що все в природі, навіть кожна травинка, має душу. Щоб збирати гарні врожаї, жити в достатку, люди намагалися задобрити сили природи. Для цього просили милості в навколишнього світу, виконували обряди: співали пісні, водили хороводи, здійснювали певні магічні дії. У різні пори року виконувались різні календарно-обрядові пісні: узимку – колядки та щедрівки, навесні – веснянки, улітку – русальні, купальські та жниварські. Відповідно до цього календарно-обрядові пісні умовно поділяють на пісні весняного, літнього і зимового циклів.
Наші предки в дохристиянські часи були сонцепоклонниками, тому більшість обрядів так чи інакше були пов’язані з положенням Землі щодо Сонця.
21 березня і 23 вересня – дні сонячного рівнодення, коли однакова тривалість дня й ночі. 21 грудня і 21 червня – дні сонцестояння, коли день найдовший (улітку) чи найкоротший (узимку). Спостерігаючи за головним світилом на небі, наші пращури розуміли, що від нього залежить їхнє життя й трудова діяльність, тому й обряди були пов’язані із Сонцем і силами природи. А ще наші предки під час обрядів ушановували душі предків як захисників роду.
Календарно-обрядові пісні, що дійшли до нас із тих часів, містять дохристиянські мотиви й образи, розкривають світогляд наших предків. Після хрещення Русі закорінені у звичаях народу традиції й обряди поступово проникли в християнську обрядовість.
У християнський період церква поєднала з язичницькими святами дати християнського календаря та події з життя святих. Унаслідок цього народні пісні почали вбирати окремі християнські мотиви та образи (Ісуса Христа, Діви Марії тощо). Особливо це позначилося на колядках і щедрівках.
Через багато століть народ доніс до нас немеркнучу поетичну красу найдавніших обрядів і звичаїв.
