Літо уявлялося нашим пращурам у вигляді молодої, щедрої та багатої дівчини-красуні. Коли приходить Літо, то йде супроти Зими і несе квіти Лелі-Весні, та такі гарні, що коли Зима вгледить ці квіти, то враз весь лід у її казані розтає. Особливо змагається Літо із Зимою навесні; тоді на допомогу літу приходять грім і блискавка бога Перуна та теплий дощик, які разом із добрими світлими богами проганяють злі темні сили. У замовляннях говориться: «Вилинь, вилинь, гоголю! Винеси літо з собою! Винеси літо-літечко, зеленеє житечко, хрещатий барвіночок, запашний васильочок!»
За народними прикметами, до Івана Купала не їдять ягід, бо коли хто буде їсти, то його кревні померлі на тім світі не будуть їсти ягід через те, що їхню пайку на цім світі з’їли живі. З цієї ж причини не можна їсти яблук і груш до Спаса. Купальську вербу ламають і кидають по грядках, по огірках – щоб рясно родили. Не треба у перший день Петрівки полоти, бо нариватиме пальці. Як іде на Петра дощ, то буде гнити картопля. До Іллі (2 серпня) мужик купається, а після Іллі – з рікою прощається. До Іллі сіно і під кущем сушать, а після Іллі на кущі не сохне. Вважали, що жито, посіяне 12 серпня – на Силу, – родиться сильно. Як прийде Спас, комарам урветься бас, а*як прийде Пречиста (28 серпня) – забере їх нечиста.