Кіт – символ доброго духа житла, незалежності, зла, темряви. Цю тварину переважно вважали за небезпечну істоту через те, що вона стоїть на грані двох світів – реального й потойбічного. За деякими легендами, кіт був створений Богом; він прихильний до людини, але водночас «нечистий», бо колись з’їв чорта.
Вірили, що в хвості кота є отрута і коли кіт нап’ється води з посудини, з якої п’є людина, то в неї з’явиться нежить – так само, коли сплять з котом. До кого приблудиться кіт, той неодмінно зубожіє. Коли кішка перебіжить дорогу, то чекай невдачі, а щоб її не було, треба через слід кішки кинути навхрест паличку. В деяких місцевостях котам приписували здатність охороняти обійстя від усього злого.
У давнину ямщики неохоче погоджувалися везти кішку, бо від неї коні страшенно стомлювалися і худнули. Котів було заборонено впускати в церкву, а також давати їм їжу, освячену в церкві. Вважалося, що на кого потягнеться кішка, тому щаститиме. А хто вб’є кота, тому сім років не буде життя.
За повір’ями, тепла або холодна лапа у кішки означає добрих або недобрих гостей. Кішка приходить до хворого, який видужує, і вперто тікає від того, хто помирає.
