Вчених, що досліджують землетруси, називають сейсмологами. Хвилі, які виходять з епіцентру землетрусів, записують спеціальними приладами – сейсмографами. За допомогою цих записів сейсмологи визначають тривалість і силу землетрусу, а також рухомість ґрунту в районі землетрусу. Порівняння даних кількох сейсмографів, розміщених у різних точках земної поверхні, також допомагає визначити точне місцезнаходження центру землетрусу. Для вимірювання його сили використовуються дві різні шкали. Найвідоміша з них – шкала Ріхтера, запропонована американським сейсмологом Чарлзом Ріхтером у 1935 році. За цією шкалою сила землетрусу визначається за сейсмограмою, яка реєструє кількість вивільненої енергії. Додавання одного бала означає, що землетрус став у 10 раз сильнішим. Землетруси силою менше 5 балів за шкалою Ріхтера спричиняють мінімальні збитки. Друга шкала – шкала Меркаллі – оцінює силу землетрусу за масштабом руйнації.
Шкалу Меркаллі, винайдену в 1902 році італійським сейсмологом Джузеппе Меркаллі, дещо вдосконалили у 30-ті роки. Ця шкала описує вплив землетрусу – від легких коливань (І ступінь) до руйнівної катастрофи (XII ступінь).
Сейсмографи
Сейсмографи одного типу реєструють горизонтальний рух ґрунту, а другого – вертикальний. Вантаж підвішений до рами на чутливій пружині. Під час коливань ґрунту вантаж залишається нерухомим, зате рама рухається, і перо відображає коливання на папері, обгорнутому довкола барабана, що крутиться. Цей запис і називається сейсмограмою.
