Життєву силу Єгипту дає ця дивовижна ріка, яка є однією з найдовших у світі – її довжина становить 6500 кілометрів. Саме тому Ніл вважають царем річок.
Для стародавніх єгиптян Ніл був божеством, а головним святом був період його розливу. Єгиптяни вірили, що поблизу найвіддаленіших порогів, серед неприступних скель є величезна печера, де живе всемогутній Цар річок з усіх боків оточений спекотною пустелею (дельта Нілу із супутника). А печеру, з якої витікає ріка, охороняє грізний змій. Він може контролювати водний потік, стискаючи Ніл своїми кільцями. Щоб наповнити ріку водою й задобрити божество, єгиптяни влаштовували численні свята й приносили великі жертви богові Хапі.
Ніл розливався у вересні, тоді вода повністю затоплювала долину ріки. А після спаду води поля отримували найцінніший подарунок – річковий мул. Кращого добрива годі було шукати, тому єгиптяни відразу ж починали посів. На родючому ґрунті посіви швидко зеленіли, даючи їжу численним синам Єгипту.
Ніл може змінювати своє «вбрання». На кілька днів протягом року його вода стає зеленою – через дрібні водорості розпочинається «цвітіння». Це спричиняє чимало проблем, оскільки таку воду вже не можна пити. Але незабаром Ніл знову змінюється. Після прибуття води він стає... криваво-червоним! Цей час називають «періодом Червоного Нілу». Секрет полягає в тому, що у воді підвищується концентрація червоного мулу. Саме цей мул згодом стає ідеальним добривом.
