Належать до родини Яструбові. Це невеликі птахи завдовжки 40–60 см з гачкуватим дзьобом, прямими, довгими і короткопалими ногами та широким, м’яким хвостом середнього розміру. Довгі крила та хвіст пристосовані для повільного безшумного польоту низько над землею, під час якого луні видивляються гризунів, пташенят, ящірок, жаб та іншу здобич.
Польовий лунь (Circus cyaneus) – один із найгарніших денних хижих птахів у Європі. Уся верхня частина тіла світло-попелясто-сірого забарвлення, нижня – білого; махові пера чорні. Польовий лунь водиться в середній смузі Європи та Азії, а під час перельотів перетинає всю Північну Африку до екватора. На півдні Росії та в Придунайських низовинах, а також у Північній Африці його змінює степовий лунь (Circus macrourus).
Польовий лунь прилітає до Центральної Європи приблизно в середині березня. Щойно листя і трава просохнуть від роси, він вирушає на пошуки здобичі. Після більш-менш тривалого відпочинку лунь знову полює. Так–то літаючи, то відпочиваючи – він проводить свій час до сутінків. Для спочинку та ночівлі він обирає яке-небудь узвишшя на луках чи в полі й ніколи не сідає на дерева. Своє гніздо лунь будує з хмизу, трави, грудочок гною або влаштовує просто на землі чи в низьких чагарях. Кладку птахи рідко закінчують раніше середини травня, у ній зазвичай 4–5 яєць. Нерідко лунь руйнує пташині гнізда і ласує пташенятами різних співочих птахів та представників родини Курячі.
Майже в тих самих місцевостях Європи та Азії водиться лучний лунь (Circuspygargus), який ані зовні, ані за способом життя істотно не відрізняється від своїх польових та степових родичів.
