Відкрита в 1893 р. археологом В. Хвойкою поблизу селища Трипілля на Київщині.
Хронологічні межі: IV – середина ІІІ тис. до н. е.
Територія: від Прикарпаття до Середнього Подніпров’я, від Волині до Північного Причорномор’я.
Поселення: на берегах річок; найбільші мали площу 300–400 га, у яких проживало до 10–20 тис. осіб (Тальянки, Майданецьке). Дерев’яні будинки, у тому числі двоповерхові, із глиняними піччю та підлогою; розписані фарбами.
Господарство: обробка міді. Рільне землеробство (пшениця, ячмінь, просо, горох) і скотарство (свині, велика й дрібна рогата худоба). Виготовлення характерної мальованої кераміки з використанням червоних, чорних і жовтих.
Релігія та культура: головне божество – богиня родючості. Поклонялися бику (символу сонця та чоловічої сили), змієві (охоронцю будинку). Створено основу для появи писемності у вигляді глиняних символів і знаків на кераміці.
Причини зникнення: остаточно не з’ясовані. Основні версії: витіснена кочовиками; розпалася внаслідок господарської та екологічної кризи.
