У 1906–1916 рр. при владі були ліберали. Вони проголосили курс поміркованих соціальних реформ із метою досягнення «класового миру». Ініціатором і організатором підготовки проектів реформ у кабінетах міністрів цього періоду став видатний політичний діяч Девід Ллойд Джордж. Він був останнім прем'єр-міністром Великобританії від Ліберальної партії. Перебував у тісних дружніх стосунках з Вінстоном Черчіллєм. Д. Л. Джордж – єдиний прем'єр-міністр Великобританії, що не поєднував цю посаду з постом лідера однієї з політичних партій країни.
1906 р. – Закон про трудові конфлікти. Заборона підприємцям висувати тред-юніонам позови на відшкодування збитків, спричинених страйками.
1906 р. – Закон про компенсації робітникам. Поширення права на компенсацію у зв’язку з каліцтвом, отриманим від травми на виробництві, на всі категорії робітників.
1908 р. – Закон про пенсії для осіб похилого віку. Надання права на пенсію в розмірі 5 шилінгів на тиждень особам, які досягли 70-річного віку і мають річний прибуток не більший ніж 26 фунтів стерлінгів.
1908 р. – Закон про тривалість робочого дня для вуглекопів. Установлення для цієї категорії робітників 8-годнного робочого дня. Обмеження понаднормової праці, яку мали право встановлювати підприємці, 60 годинами на рік.
1909 р. – Закон про біржі праці. Уперше було створено біржі праці, які виконували роль посередників між робітниками і підприємцями при наймі на роботу.
1911 р. – Закон про соціальне страхування. Запровадження соціального страхування робітників у випадку хвороби, каліцтва і безробіття. Страхові фонди формувалися за рахунок державного бюджету, внесків підприємців і внесків самих робітників.
1911 р. – Закон про реформу парламенту. Обмеження прав палати лордів. Позбавлення її права розглядати бюджетні питання і запровадження положення, за яким вона лише двічі мала право накладати «вето» на рішення палати громад. Установлення п’ятирічного терміну повноважень палати громад (замість семирічного).
